Спрямований угору силует Кельнського собору і химери його величного побратима, побудованого на славу Паризької Богоматері. Химерні завитки фасаду Великого Катерининського палацу в Царському Селі і колонада Казанського собору Північної столиці. Як не заплутатися в різноманітності архітектурних стилів?
Основні стилі архітектури
Фактори, що формують стилі
Необов`язково бути мистецтвознавцем, щоб вміти розрізняти основні риси найпоширеніших стилів, прийнятих в архітектурі. Обивателю ні до чого вникати в деталі і тонкощі, але хоч якесь уявлення (для загального розвитку) мати з цього питання треба.
Будинки, з яких складалися «особи» міст, змінювалися від століття до століття. Ускладнювалися конструкції, удосконалювалися технології, винаходили нові матеріали. На архітектуру впливали релігія, клімат, культура і науково-технічний прогрес.
Не можна прямо стверджувати, що один архітектурний стиль обов`язково приходив на зміну іншому. Два або навіть кілька стилів могли існувати паралельно в одному часовому відрізку, часто зодчі поєднували стилі. Яскравим прикладом такого злиття є Версальський палац з прилеглим до нього парком – в ньому переплелися риси класицизму і бароко. А, наприклад, Кафедральний собор в іспанському древньому місті Жирона несе в собі елементи романського стилю, готики, бароко і Ренесансу, але тільки тому, що зводився він більше століття.
Буває, що визначити стиль дуже складно. Це відноситься до багатьох будівель в країнах Азії і навіть в Росії. Чого не скажеш про західноєвропейських державах, в яких суворіше дотримувалися прийнятих канонів.
Грандіозність і спрямованість до небес
Для античної архітектури, аж до V ст. н. е., характерні були вражаючі розміри (бо в основному будували храми), строгість і простота форм. Панували колони і ордери (суворе співвідношення між несомую і несучими частинами будівлі). Яскравий приклад – Афінський Акрополь.
Романський стиль (X-XII ст.) Ввів в ужиток вітражі і портали з неглибокими рельєфними композиціями.
Середньовіччя наклало свій відбиток на вигляд міст. З XII століття по XV століття бал правила готика. Згадані в самому початку матеріалу собори (Кельнський і Паризький) належать саме до цього стилю. Це дуже високі будівлі, як би прагнуть до небес, ближче до Бога, зі стрілчастими арками, довгими прорізами вікон, ребристими склепіннями, загостреними ажурними вежами. У скульптурному оздобленні переважають рослинні мотиви (квіти, листя, плоди та ягоди). Ам`єнський, Руанский, Шартрський собори саме такі. Моду диктувала Франція.
Епоха Відродження (або Ренесанс) тяжіла до Антику. Архітектура знову стала симетричною і ордерної. Відсилаючи до римської класики були гордовиті фасади, увінчані фронтонами і прикрашені пілястрами (виступ стіни, який зображає колону). Ватиканський собор святого Петра відноситься до цього періоду (Ренесанс тривав в XV-XVII ст.) – Колони для нього проектував сам Лоренцо Берніні, та й Мікеланджело доклав руку до будівництва цього колосального споруди.
розквіт розкоші
Від італійського слова «химерний» походить назва стилю бароко. Це саме химерний синтез мистецтв: декоративного, скульптури, живопису та архітектури. Йому властива пишність і парадність. Це життєстверджуючий, що вражає уяву стиль. Катерининський палац, Зимовий палац у Санкт-Петербурзі є представниками бароко, правда, російського його напрямки, з вкрапленнями елементів класицизму і рококо. Періоду розквіту бароко (XVI-XVIII ст.) Ми зобов`язані розкішним палацово-парковим ансамблям з павільйонами, фонтанами, алеями (наприклад, як Нижній і Верхній парки, прилеглі до Великого палацу в Петергофі).
Рококо – цей стиль пішов ще далі бароко за частиною прикрас. Завитки, кокетство, грайливість, вишуканий орнамент, золото – тут все в достатку, іноді навіть занадто. Рококо означає «раковина» або «подрібнений камінь». Самі знаєте, наскільки вітіювату форму може мати черепашка. Химерністю і перевантаженістю деталями відрізняються будівлі цієї епохи, буйним цвітом поширилася в XVIII столітті. Класичним зразком рококо є греко-католицький собор святого Юра у Львові. А також замок Добриш в Чехії або Китайський ансамбль в Царському Селі.
З середини XVIII століття на трон зійшов класицизм (в тому числі, ампір). Це було ще одне повернення до традицій античності: симетричні осьові композиції, рельєфи і колони, портики. У Санкт-Петербурзі багато будівель виконані в цьому стилі, в тому числі, Ісаакіївський собор.
На догоду функціональності
Чи не менше в Північній Пальмірі і будинків стилю «модерн» (рубіж XIX-ХХ століть). Прямі кути вже не актуальні, верх беруть «природні» лінії. На озброєння беруться нові матеріали, так, широко використовують бетон, скло, метал, прикрашають будівлі мозаїка і майоліка. Конструктивні елементи перемежовуються з декоративними. Елісеевскій магазин на Невському проспекті, Вітебський вокзал, готель «Асторія» – все це пітерські приклади «модерну».
Модернізм, конструктивізм і постмодернізм – діти ХХ століття – досить нудні віяння часу. Архітектори відмовлялися від зайвих деталей і прикрас на користь практичності.
А ось з кінця 1970-х років стали будувати дорогі і престижні споруди стилю «хай-тек». Це превалюючий сріблястий колір. Багато скла, пластику, металу. Прямі лінії, тяга до кубізму. Дизайном часто жертвували заради функціональності. Сходи і ліфти стали виносити за стіни будинків. Яскраві представники стилю – знаменитий дубайський готель Бурдж аль-Араб, виконаний у формі величезного вітрила заввишки в 321 м, або паризький Центр Жоржа Помпіду.
Є серед сучасних архітекторів явні бунтарі і анархісти. Наприклад, ті, хто вважають за краще зламані лінії деконструктивізму, який народився в 80-е. Помилуйтеся на музей Гугенхайма в Більбао – це суцільний футуризм і заперечення класики!
