Чергова частина «Нестримних» дозволила нам повеселитися, відпочити, поностальгувати за «старим-добрим» дев`яностих і навіть згадати, які колекції фільмів зберігалися у нас на VHS.
На цей раз страшного лиходія, якого і будуть протистояти Слай і компанія, зіграв Мел Гібсон, багато в чому вийшов більш цікавим, ніж Ван Дамм. До команди приєдналися і нові-старі актор: Форд і Бандерас, відмінно впоралися зі своїми образами.
Можна, звичайно, кілька поскаржитися на те, що відійшов від режисерських справ Сталлоне (картину знімав Патрік Хьюз) щосили намагається показати глядачам найсильнішого і чудового себе, періодично прикриваючись ширмою з інших акторів.
Можна посварити фільм і за досить посередні для такого проекту спецефекти, хоча це цілком зрозуміло: все витратили на акторів.
І, нарешті, можна посварити фільм за відсутність справжніх кривавих баталій, якими так славилися бойовики 90-х, але і тут творців можна пробачити: нова епоха, нові вимоги.
В цілому, фільм справляє чудове враження. Звичайно ж, аплодувати найголосніше будуть ті, хто виріс на засмотренних до дих бойовиках за участю Слая, Арні і Лундгрена, дивуючись силі і витривалості «старичків», яким уже за всіма канонами пора переміститися в крісло-гойдалку біля будинку на березі моря.
Незважаючи на всі косяки, за які ми б зі смаком рознесли будь-який інший фільм, ми раділи як діти, спостерігаючи за розвитком подій. Більш молоде покоління вже навряд чи оцінить всю іронію і навряд чи буде сміятися настільки завзято, але ж фільм був знятий і не для них.
